Вперше розроблено та науково обгрунтовано педагогічні умови естетичного виховання курсантів Національної академії Прикордонних військ України (НАПВУ) засобами зарубіжної літератури. Визначено основні рівні, критерії та показники естетичної вихованості курсантів НАПВУ, досягнуті з використанням засобів зарубіжної літератури. Експериментально перевірено методи удосконалення естетичного виховання курсантів НАПВУ на сучасному етапі. Розроблено навчальну програму з курсу історії зарубіжної літератури, спрямовану на естетичний розвиток курсантів НАПВУ.

Розкрито основні поняття, предмет і завдання реабілітаційної роботи. Узагальнено концептуальні та теоретичні підходи щодо організації реабілітаційних заходів. Особливий акцент зроблено на соціальній реабілітації та соціальній інтеграції дітей-інвалідів. Видання містить словник термінів з даної тематики з їх стислим тлумаченням, а також численні додатки, зокрема, програми соціальної реабілітації, приклади діяльності реабілітаційних центрів тощо.

Раскрыты основные понятия, предмет и задачи реабилитационной работы. Обобщены концептуальные и теоретические подходы к организации реабилитационных мероприятий. Особенный акцент сделан на социальной реабилитации и социальной интеграции детей-инвалидов. Издание содержит словарь терминов по данной тематике с кратким их толкованием, а также многочисленные приложения, в частности, программы социальной реабилитации, примеры деятельности реабилитационных центров и др.

Подано загальну характеристику літератури гуманізму, розглянуто сатиру С. Бранта, літературу реформації та Великої селянської війни. Наведено загальну характеристику Відродження у Франції та проаналізовано творчу спадщину Ф. Війон. Висвітлено етапи розвитку літератруи французького Відродження. Проведено аналіз пасторального роману Лопе де Веги та його "нове мистецтво". Розглянуто окремі періоди творчості В. Шекспіра, подано аналіз його історичних драм, поезії, сонетів, комедій.

Осмислено історичне минуле України й української нації в культурному просторі соціуму, яке, на думку мемуаристів, було конче необхідним задля виявлення національної ідентичності як і, утім, наближення здобуття державної незалежності. З'ясовано, що спогадова література письменників української еміграції репрезентує соціально-культурний досвід нації, звертається до травматичних, а почасти драматичних, сторінок, втрати державності у XX ст. Історична зумовленість творення спогадів - це спосіб зберегти історичну пам'ять, увиразнити можливість особистісного та національного самовираження.

Визначено основні тенденції розвитку літературної мемуаристики XX - початку XXI ст., твореної поза межами України. Обгрунтовано жанрову специфіку та літературний контекст, становлення об'єктного та суб'єктного типів українського мемуарного дискурсу. Розкрито генезис та основні етапи розвитку мемуарного жанру у світовій та українській літературі, історичну зумовленість творення літературних спогадів, художню специфіку мемуарної прози письменників української еміграції. Охарактеризовано зображувально-виражальні аспекти наративу у спогадовій літературі, циклічні утворення в контексті цілого, образ тревелогій, часу та простору як окремі блоки у структурі жанрових модифікацій. Уточнено сутність понять "мемуари", "документ", "автобіографія", "щоденник", "літературні мемуари", "літературний портрет", "сповідь". Окреслено явища синтезії особистісного та суспільного, літературного та документального в діаспорній мемуаристиці означеного періоду. Проаналізовано засоби та способи творення мемуарів письменниками української еміграції.